автори Why nations fail (в українському перекладі названо "Чому нації занепадають" - нмд некоректно, оскільки книга не про те, чому нації з розвинутих переходять у занепад, а про те, чому хтось стає багатим, а в когось не виходить) порівнюють реформи в ЮК (Великобританії - І.Р) з реформами у Франції та Росії.
реформи в ЮК відбувалися дуже поступово - багато десятків років, а то й сотні років. Після того як країна почала рухатися до побудови "відкритих" інститутів (які дозволяли участь в політиці та економіці ширших верств населення) у 1688 році (Славна революція), коли влада зсунулася від абсолютного монарха до парламенту, почала працювати система зі зворотним зв'язком, яка вимагала все відкритіших інститутів, все ширшого розподілу влади та економічного пирога між різними групами.
Наприклад, загальне виборче право для чоловіків з'явилося через багато десятків років після того як його почали вимагати представники прогресивної громадськості - влада поступово розширювала коло тих, хто міг голосувати, так що процес розтягнувся - у 1832 був зроблений перший крок, 1 з 7 дорослих чоловіків змогли голосувати, у 1918 році, після ще кількох реформ, всі чоловіки змогли голосувати. відповідні економічні зміни (із зміною кола виборців змінювалася і економічна політика - все більше враховувалися інтереси нових виборців) теж йшли поступово
Наприклад, загальне виборче право для чоловіків з'явилося через багато десятків років після того як його почали вимагати представники прогресивної громадськості - влада поступово розширювала коло тих, хто міг голосувати, так що процес розтягнувся - у 1832 був зроблений перший крок, 1 з 7 дорослих чоловіків змогли голосувати, у 1918 році, після ще кількох реформ, всі чоловіки змогли голосувати. відповідні економічні зміни (із зміною кола виборців змінювалася і економічна політика - все більше враховувалися інтереси нових виборців) теж йшли поступово
чому реформи робилися поступово? еліти не хотіли поступатися привілеями які вони вже мали і доступу до яких вимагали ширші кола, але ризики від того що вони впиралися б були настільки великі відносно невеликих масштабів поступки, на яку вони погоджувалися, що вони обирали поступку. один з прем'єрів сказав у парламенті "я проводжу реформу не для того щоб дати те що вимагають, а для того щоб не дати". поступки дозволяли збити радикалізм тих, хто вимагав реформ. ці поступки йшли одна за одною, щоразу вони були невеликі, але зрештою вони змінювали систему все глибше і глибше. поступові зміни давали можливість адоптуватися до них, зменшуючи втрати тих, хто від них втрачав, і додатково стимулюючи їх до поступок (бо ті не несли вже аж таких втрат).
натомість в Росії та Франції реформи провели революційним шляхом, з катастрофічними наслідками - посталі внаслідок реформи режими виявилися гіршими та авторитарнішими за первісні.
то я подумав що в наших термінах в ЮК століттями була зрада - оцей покроковий прогрес, в якому еліти нехотя йдуть на часткові реформи, це ж типова наша "зрада".
наші зрадомани, дивлячись на ЮК у відповідні моменти часу, ніколи б не сказали що вона йде правильним шляхом - хоча по факту вона робила саме це, створюючи найефективнішу зі світових систем у найефективніший спосіб. а наші б казали - що це суцільна зрада інтересів прогресу.
Немає коментарів:
Дописати коментар