Засновник соціології Огюст Конт перевернувся б у труні, дізнавшись у що перетворили нащадки створену ним науку про суспільство, що мала стати «царицею» серед наук. Сьогодні багато громадян називають соціологію лженаукою, наукою-повією та іншими епітетами що символізують брехливість, продажність та нечесність.
А все через те, що дані та послуги цієї важливої науки почали використовувати у своїх вузькогрупових, меркантильних інтересах політики та бізнесмени з недобрими намірами.
Щодня в мас-медіа людям показують результати соцопитувань, які вказують нам лідерів та аутсайдерів політики та бізнесу, ринку товарів та послуг, впливають на свідомість силою громадської більшості. За допомогою вдалого застосування соціологічних досліджень, можна підняти власний непоказний рейтинг та імідж, потіснити конкурента і завоювати серця й гаманці людей.
Для цього потрібно замовити соціологічне дослідження у відповідних компаніях, з бажаним для себе результатом. Коштує така послуга (залежно від рівня фірми та поставлених завдань) від кількох тисяч до десятків тисяч доларів. 90 відсотків усіх соціологічних досліджень проводяться на замовленя фірм та організацій.
Нещодавно декілька українських мас-медіа поширили сумнівний рейтинг політичних партій, згідно з яким лідирують у передвиборчих перегонах Партія регіонів та «УДАР Віталія Кличка». Так, відповідно до оприлюднених даних Київського міжнародного інституту соціології за рейтингами електоральної підтримки перше місце займає — Партія регіонів – 22%, а друге місце «УДАР В. Кличка» – 14% і лише на третьому місце Об’єднана опозиція – 13%.
Як повідомляє інтернет-видання КМІС, існує певна міра невпевненості щодо другого місця «УДАРу В. Кличка» в рейтингу найпопулярніших українських партій, і збільшення підтримки партії може бути або реальною тенденцією, або нещодавньою представленістю в ЗМІ лідера партії, оскільки найбільша кількість інтерв’ю проводилася одразу після переможного бою В. Кличка), що було зумовлено спортивним захопленням більшості українців.
Тверезомисляча українська інтелігенція зустріла вельми критично публікації подібних рейтингів. Так, директор Фонду «Демократичні ініціативи» Ірина Бекешкіна заявила про поширення ЗМІ фальсифікованої інформації. Соціологічних досліджень, які б свідчили, що рейтинг партії «Удар» вищий за рейтинг об'єднаної опозиції ‒ не існує», ‒ стверджує Бекешкіна. За її словами, «дуже сумнівно, що цей інститут проводив якесь опитування, тому що на його сайті про це немає жодної інформації. Остання інформація на цьому сайті датується осінню 2009 року", ‒ зазначила Бекешкіна. Водночас, за її даними, «цей інститут фігурує як місце роботи Івана Надєїна – 65-й номер у списку Кличка». Тому не виключено, що це стало типовим нерепрезентативним дослідженням на користь «УДАРУ» та ПР з метою сформувати у виборців уявлення про вихід на політичну арену нової впливової партії, яка вже переважає «Батьківщину».
Українці вже втомилися від майже десятирічного протистояння помаранчевого та голубого політичних таборів. Від 2002 року перед виборцями ставлять вибір між злочинною владою та корумпованою опозицією, тому запит на чесні, демократичні сили давно в суспільстві давно назрів. Саме такою партією сьогодні прагне себе подати «УДАР», яку сьогодні багато громадян сприймають як «третю силу». Публікація рейтингів, де «УДАР» на другому місці вже позбавляє її сумнівного статусу «непрохідності» і «маловпливовості» та виводить її у свідомості українців в якості єдиної альтернативи регіоналам. Це один з найвдаліших та найефективніших засобів виборчої кампанії.
Використовуючи фальсифіковані та проплаченні соціологічні дослідження та керуючись «принципом переможця», тобто мотивацією виборця бути «так як всі» і голосувати за ті партії, які підтримує більшість, можна позитивно змінити ставлення громадян навіть до маловпливової політичної сили.
Тому довіра до результатів соціологічних досліджень така низька, що в експертному середовищі навіть існує неформальна версія, нібито в такій досить авторитарній державі як наша, більшість соціологічних досліджень, які проводять впливові медійні та наукові установи тісно пов’язані з владою і саме там визначають хто і скільки набере під час «виборів».
Прикладом впливу адмінресурсу та незалежності результатів виборів від електоральних настроїв можуть бути абсолютно не логічні позачергові вибори до Тернопільської обласної ради, за підсумками яких не відома широкій масі виборів новостворена партія тодішнього глави Секретаріату Президента Віктора Балоги «Єдиний Центр» набрала близько 15 % голосів виборців. Партія регіонів на Тернопільщині набрала майже 10 %, а Блок Юлії Тимошенко – 8%. Тобто вибори абсолютно не були адекватними карті електоральних настроїв, але цілком зрозумілі у рамках авторитарного стилю управління. Це ще була ліберальна епоха Ющенка, а за умов існування теперішньої владної вертикалі в демократичність виборів взагалі важко повірити.
Так звані соціологічні «рейтинги» спеціально наближені до реальної кількості розподілених виборчих відсотків, які партіям «дозволено» отримати. Публікація цих рейтингів має на меті привчити громадську думку до вже відомих результатів виборів, адже уважний виборець помічає, що дані соціологічних досліджень та екзит-полів часто дуже мінімально диференціюються від офіційних результатів виборів. В багатьох випадках саме так і є, хоча бувають винятки з різницею у 5-7 відсотків. Це звичайно неформальна версія вузького кола фахівців, однак в умовах залежності інститутів громадянського суспільства від держави, вона може бути актуальною в окремих випадках.
Однак соціологічна дійсність зазвичай більш прозаїчніша та переважно зводиться до принципу: «хто платить, той і замовляє музику». Подібним чином відбуваються маніпуляції і на мажоритарних округах, де різні соціологічні агентства маніпулюють електоральними орієнтаціями за допомогою довільної градації кандидатів.
Тож очевидно, що соціологія в Україні сьогодні залишається обслуговуючою галуззю політики та економіки і поки що не стала тим вагомим інститутом громадянського суспільства, яким вона є в західних демократіях.
Немає коментарів:
Дописати коментар